COVID та геморой
Розберемо, які наслідки COVID-19 може нести для людини з проктологічними захворюваннями, зокрема з найпоширенішим з них – гемороєм.
Умовно маємо пацієнта А., що періодично до коронавірусу скаржився на свербіж, печіння, та кров на папері/в унітазі при дефекації. Іноді він ставив свічки, і на невеликий проміжок часу йому ставало краще, або ж симптоми проходили за кілька днів самі по собі. І не здавалися такими вже загрозливими. Але пацієнт А. потрапив у стаціонар, або ж лікувався вдома з COVID-19. І раптом симптоми стали набагато вираженішими. Зрозуміло, що у боротьбі з інфекцією проблеми з гемороєм далеко не на першому плані. Проте, у пацієнта почалися досить активні кровотечі. Крові ставало все більше, і більше, свічки перестали давати будь-який ефект.
Насправді, це класична, середньостатистична, узагальнена історія, яку я чую від пацієнта, що нещодавно переніс небезпечну вірусну інфекцію.
Чому ж так сталося?
У схему лікування COVID-19 практично завжди включені в цей період антикоагулянти (найпоширеніші з них – ін’єкційні Фленокс, Клексан, або ж пероральний препарат Ксарелто). Дані препарати є життєво необхідними, і обійтися без них інколи нереально. До того ж дози таких препаратів є достатньо високими. І, відповідно, з невеличких дефектів на внутрішніх вузлах, котрі раніше кровили 1-2 краплями, ми спостерігаємо масивнішу кровотечу, яку, інколи, неможливо зупинити самостійно.
Аспірин, який теж досить часто призначають пацієнтам, особливо у період відновлення після COVID-19, сповільнює агрегацію тромбоцитів, і, відповідно, також має вплив на інтенсивність кровотечі у пацієнта з гемороєм.
Додаємо до цього фактору необхідність прийому великих доз антибіотиків. 90% пацієнтів, що зверталися до мене після коронавірусної інфекції, мали виражені проноси, або сильні закрепи. Це пов‘язано з впливом антибіотикотерапії на кишкову флору.
А занадто твердий кал, чи ж, навпаки, багаторазова дефекація рідкими каловими масами – це досить сильна травматизація для внутрішніх гемороїдальних вузлів. Відповідно, ранева поверхня на вузлі може ставати більшою, і кровотеча стає інтенсивнішою.
Що робити? Не приймати антикоагулянтів та антибіотиків – це не варіант, адже вони, у більшості випадків, особливо при важкому перебігу ковідних пневмоній, є життєво важливими.
Правило перше: пацієнту, що в даний час лікує COVID, варто пам‘ятати, що по кожній дефекації необхідно давати анальному каналу та вузлам захист. Це допоможе мінімалізувати травматизацію вузлів, і зменшити ризик розвитку кровотечі. З функцією захисту найкраще справиться звичайна обліпихова свічка. Вона не викликає звикання, не має побічних дій, не є лікарським препаратом.
Правильна її постановка – це ПЕРЕД дефекацією. За 7-8 хвилин, аби олія встигла розтопитися під дією температури тіла, та при дефекації дала ефекти змащення тканинам, що можуть травмуватися.
Правило друге: припиніть використовувати «свічки від геморою». У всіх інструкціях до різних препаратів написано, що вони показані при геморої. Але не роз‘яснено, при якому саме. А більша половина препаратів такого формату мають властивість місцево розріджувати кров, або містять гормон, що має хороші протизапальні властивості, але блокує процеси загоєння.
Поставили неправильну свічку = посилили і без того сильну кровотечу = не розуміємо, чому лікуємо, в воно не допомагає = зробили самі собі ще більшу загрозу масивної кровотечі.
Правило третє: якщо ви сходили в туалет за короткий проміжок часу ( 1-2 години) кілька разів, кожен раз калом з великою кількістю крові, або лише кров’ю, це означає, що кровотеча дуже сильна. Якщо в цей період Ви хворі, і знаходитеся вдома, ви повинні викликати швидку, вказавши, що у вас коронавірусна інфекція та ознаки ректальної кровотечі, і попередити свого сімейного лікаря, якщо він з Вами на зв‘язку.
Якщо ж ви знаходитеся на стаціонарному лікуванні – негайно повідомити черговий медичний персонал. Спроби зупинити таку кровотечу самостійно небезпечні для життя.
У випадку, якщо ви вже перехворіли, і спостерігаєте постійні чи періодичні кровотечі при дефекації – йдіть до проктолога. Державного, чи приватного – значення немає. Головне – не залишайте дану проблему без уваги лікаря.
Бережіть себе.
Ваш проктолог, Катерина Яцук
Анальна тріщина при COVID
Продовжуємо розбирати перебіг проктологічних захворювань при COVID.
І сьогодні поговоримо про анальні тріщини.
Анальна тріщина – це дефект анодерми, іншими словами – її розрив, що виникає внаслідок впливу травмуючого фактора. Цим фактором найчастіше є твердий кал. Проте, як показує практика, закреп – далеко не єдиний фактор розвитку даної патології. Часті проноси ( а це – хімічно-агресивний кал, що виходить під великим тиском), травми перианальної ділянки, залізодефіцит, а також наявність великих внутрішніх вузлів, чи поліпів, теж часто стає причиною появи анальної тріщини.
Які ж симптоми? Анальна тріщина – одна з тих патологій, ари яких пацієнт чітко відчуває саме біль, а не дискомфорт, чи печіння (хоча дані симптоми теж можуть бути, проте першу скрипку грає саме біль). Він є досить характерним, має ріжучий характер, і турбує як в момент самої дефекації, так і після неї. Кров може бути на папері, чи/і в унітазі. Слід зазначити, що інколи кров може супроводжувати лише кілька перших актів дефекації. А потім залишається лише біль.
Чому актуально говорити про анальні тріщини у пацієнтів з COVID? Ми вже говорили, що терапія ковідних пневмоній передбачає застосування антибіотикотерапії. Антибіотики мають вплив на флору кишечника, і хоча діагноз «дисбактеріоз» є досить спірним серед лікарів, проте у 90% випадків під час прийому АБ, та після закінчення лікування ними пацієнти скаржаться на здуття, закрепи, чи ж навпаки, сильні проноси.
Пацієнти, що зверталися до мене після завершення лікування COVID, скаржилися, як правило, на проноси. Вони і були причиною появи вираженого запалення слизової, крипт, анодерми, а також – розвитку анальних тріщин.
Слід зазначити, що у пацієнтів з хронічними анальними тріщинами хвороба починає вести себе набагато агресивніше. Часто саме після COVID вони звертаються з сильними болями, що часто не корегуються медикаментами. У частини пацієнтів проноси чи закрепи провокують розвиток сфінктероспазму.
Що ж робити? Пацієнтам, що не мали проблем з тріщиною до лікування COVID слід теж пам’ятати про спосіб захисту анального каналу з допомогою обліпихової свічки (я описувала його у попередньому пості).
Якщо ж у період лікування, коли Ви не можете звернутися за допомогою до проктолога, у Вас розвинулася клінічна картина гострої анальної тріщини, необхідно відразу ж розпочати терапію свічками, що стимулюють загоєння. Варто оминати препарати, що містять гідрокортизон (блокує процес загоєння повністю). І продовжувати ставити обліпихові свічки для захисту.
Пам‘ятайте, що не можна використовувати мазі з наконечником, оскільки існує величезний ризик додаткового травмування анального каналу. Просто ж нанесення мазі завні на анус не дасть Вам жодного ефекту, оскільки розрив всередині, і медикамент має потрапляти саме на раневу поверхню. Нанесення зовні не ефективне.
Після завершення АБ терапії необхідно відновити флору кишечника, та загоїти остаточно тріщину. Відразу після отримання негативного результату ПЛР після хвороби Ви зобов’язані звернутися до лікаря. Він огляне тріщину, допоможе підкорегувати терапію, призначить пробіотик, відкорегує харчування. І надзвичайно важливо прийти на повторний огляд, аби констатувати факт загоєння, і не допустити хронізації тріщини.
Пацієнтам з хронічною тріщиною, що дала загострення під час лікування COVID потрібно спочатку ліквідувати порушення дефекації, що виникли внаслідок лікування антибіотиками, і лише потім проводити процедуру чи операцію по видаленню хронічної тріщини. В іншому випадку рана після видалення буде заживати дуже погано, і існує ризик повторної хронізації тріщини.
Ваш проктолог, Катерина Яцук.
Симптоми SOS. Коли Вам потрібен проктолог?
Все про анальні тріщини
Анальні тріщини – одна з найпоширеніших патологій у проктології. Вона може бути як самостійним захворюванням, так і в комбінації з іншими проктологічними хворобами (геморой, поліпи, запальні захворювання).
За роки своєї роботи я, як лікар, віддала сама тріщині звання найпідступнішої і найпримхливішої проктологічної патології.
Чому? Давайте розбиратися.
Тріщини бувають гострі та хронічні. Гострі тріщини – це «свіжі» раневі дефекти, яким, найчастіше, не більше місяця. По звичній класифікації хронічною вважається тріщина, якій більше 6 місяців. Але, давайте відкинемо класифікатор, і подивимося на реальний стан речей. Хронічною в практиці ми вважаємо тріщину, краї якої уже мають рубцеві зміни, нерівності, сторожеві горбки (зустрічаються не у всіх). І ці зміни розвиваються у кожного пацієнта з різною швидкість. Це по-перше.
По-друге, якщо Ви звертаєтеся ло лікаря, маючи в анамнезі раніше тріщини, і не обстежуючись до цього, Ви ніколи не зможете чітко вказати, чи попередні тріщини у Вас загоювалися. Саме так, в процесі лікування (а ще частіше – самолікування), тріщина перестає боліти. І перше, що робить пацієнт, це грандіозно невірний висновок – вона загоїлася.
Насправді, це – зовсім не так. Ліквідація больового синдрому не означає загоєння. Просто зменшується запалення. І залишити лікування в даному випадку – найбільш неправильне рішення. Адже раневий дефект (нехай і менший, ніж був на початку лікування), всерівно залишається. І, як тільки Ви даєте новий провокуючий фактор, дно тріщини травмується, і симптоми відновлюються. Але пацієнт сприймає це, як нову тріщину. І знову починає лікування до… зникнення больового синдрому. А тріщина за той час хронізується, і повністю втрачає здатність загоїтися навіть при правильній медикаментозній терапії.
Отже, стан тріщини може оцінити лише лікар, і лише він може після лікування констатувати загоєння. Ваші суб‘єктивні відчуття, в даному випадку, працюють проти Вас.
Інший варіант, коли людина звертається до лікаря, загоює тріщину (медикаментозно, чи після малоінвазивного втручання), загоєння констатує сам лікар на огляді, але людина не усуває трігерний фактор. І утворюються нові тріщини.
Основні правила безпечних пологів. Погляд проктолога.
Як уникнути раку?
Давайте розберемо, які способи ми можемо використовувати, аби зменшити ризик окологічних захворювань товстого кишечника та прямої кишка:
– не стримувати поклик до дефекації. “Подавлення поклику до дефекації спричиняє невелику «антиперистальтичну» хвилю, внаслідок чого калові маси рухаються в зворотному напрямку, травмуючи слизову кишки, і спричиняючи запалення. А, як ми вже говорили, новоутвори дуже часто починають рости якраз на ділянках, що часто травмуються;
– зменшити вживання червоного м‘яса. Дослідження, проведені науковцями США, доводять, серед тих, хто захворів на рак товстого кишечника, 76% вживали так зване «тяжке» м‘ясо (свинина, телятина, яловичина, баранина), у кількості більше 250 гр на тиждень;
– мінімалізувати вживання тваринних жирів (сало, смалець), замінивши на корисні жири рослинного походження;
– ввести в раціон достатню кількість клітковини (овочі, фрукти). Вони сприяють пухкій консистенції калу, і, відповідно, знижують ризики травматизації слизової при проходженні калових мас по кишечнику;
– куріння та зловживання алкоголем – загальні стресові фактори для нашого організму. Негативний вплив на імунну систему стає причиною зниження її здатності вчасно виявляти та знищувати ракові клітини;
– корекція рухового режиму, піші прогулянки, заняття легким спортом. Гіподинамія – також фактор виникнення закрепів, які сприяють росту новоутворів;
– вчасна діагностика і видалення передоакових захворювань. Поліпи кишечника, які є доброякісними новоутворами, повинні видалятися. Але поліпи можуть не давати жодних симптомів, аж доки не відбудеться їх переродження у злоякісну пухлину. Тому так важливо щороку проходити профілактичні огляди у проктолога у об‘ємі «аноскопія+сигмоскопія» до 40 років, «аноскопія+сигмоскопія+колоноскопія» (за призначенням лікаря) після 40 років;
– у випадку наявності випадків онкологічного захворювання ШКТ у близьких родичів, колоноскопія проводиться щороку, незалежно від віку;
– вчасне лікування проктологічних захворювань (тріщини, геморой). Самі ці патологічні структури не перетворюються у злоякісні пухлини, проте, можуть провокувати утворення поліпів.
Бережіть себе.
Ваш проктолог, Катерина Яцук
Про правильну дефекацію. Поради проктолога.
Давайте сьогодні поговоримо про те, що, взагалі то, не прийнято обговорювати. А саме, про похід в туалет.
⠀
Чи відомо Вам, що саме під час дефекації утворюється 95% тріщин, 30% тромбозів, розпочинається близько 80% кровотеч з внутрішніх вузлів? Правильність дефекації відіграє величезну роль в процесі лікування, а також є однією з головних запорук відсутності рецидивів проктологічних захворювань.
⠀
Чому так? Все дуже просто: від консистенції калу, тривалості сидіння на унітазі, сили, з якою Ви тужитесь залежить рівень подразнення і травматизації анального каналу і перианальної ділянки – саме тих зон, де і виникають всі ці неприємні патології.
⠀
Що ж робити, аби себе убезпечити від таких хвороб?
⠀
– правильно харчуватись, тобто щоденно включати в раціон 500-800 грам їжі, що містить клітковину (овочі, фрукти, каші). Тоді кал буде пухким і не травмуватиме ніжну слизову;
⠀
– вживати достатньо води. Мінімум – 2 літри на добу. Це теж дуже важливо в профілактиці закрепів;
⠀
– рухатись, багато ходити. Рухова активність забезпечує хорошу моторику кишечника, а, отже, попереджує застій і затвердіння калових мас;
⠀
– не тужитись на унітазі. Звичайно, акт дефекації потребує незначного напруження м‘язів малого тазу. Це – фізіологічно. А от напружуватись до «зірочок в очах», і пульсації у скронях – заборонено. Якщо Ви відчуваєте, що кал не виходить сам, встаньте з унітаза, поставте обліпихову свічку, походіть 10 хвилин, і сідайте ще раз. Даний прийом можна використовувати необмежено;
⠀
– не допомагати вийти калу пальцями, сторонніми предметами, не ставте самостійно, наосліп клізму. Все це – ризики травмування ділянки;
⠀
– говоріти «ні» гаджетам чи книгам в туалеті. Тривале сидіння на унітазі призводить до застою крові в судинах малого тазу, а це є чинником розвитку гемороїдальної хвороби. Пам‘ятайте: дефекація – 30 секунд. Час на унітазі – 1 хвилина;
⠀
– відмовитись від туалетного паперу. Краще – підмивання водою температури тіла. Це забезпечить ефективне очищення ділянки від калу без ризику утворення подразнення чи запального процесу.
⠀
Все дуже просто. Користуйтесь на здоров‘я.
Ваш проктолог, Катерина Яцук