Все про анальні тріщини

Анальні тріщини – одна з найпоширеніших патологій у проктології. Вона може бути як самостійним захворюванням, так і в комбінації з іншими проктологічними хворобами (геморой, поліпи, запальні захворювання). 

За роки своєї роботи я, як лікар, віддала сама тріщині звання найпідступнішої і найпримхливішої проктологічної патології.

Чому? Давайте розбиратися.

Тріщини бувають гострі та хронічні. Гострі тріщини – це «свіжі» раневі дефекти, яким, найчастіше, не більше місяця. По звичній класифікації хронічною вважається тріщина, якій більше 6 місяців. Але, давайте відкинемо класифікатор, і подивимося на реальний стан речей. Хронічною в практиці ми вважаємо тріщину, краї якої уже мають рубцеві зміни, нерівності, сторожеві горбки (зустрічаються не у всіх). І ці зміни розвиваються у кожного пацієнта з різною швидкість. Це по-перше.

По-друге, якщо Ви звертаєтеся ло лікаря, маючи в анамнезі раніше тріщини, і не обстежуючись до цього, Ви ніколи не зможете чітко вказати, чи попередні тріщини у Вас загоювалися. Саме так, в процесі лікування (а ще частіше – самолікування), тріщина перестає боліти. І перше, що робить пацієнт, це грандіозно невірний висновок – вона загоїлася. 

Насправді, це – зовсім не так. Ліквідація больового синдрому не означає загоєння. Просто зменшується запалення. І залишити лікування в даному випадку – найбільш неправильне рішення. Адже раневий дефект (нехай і менший, ніж був на початку лікування), всерівно залишається. І, як тільки Ви даєте новий провокуючий фактор, дно тріщини травмується, і симптоми відновлюються. Але пацієнт сприймає це, як нову тріщину. І знову починає лікування до… зникнення больового синдрому. А тріщина за той час хронізується, і повністю втрачає здатність загоїтися навіть при правильній медикаментозній терапії.

Отже, стан тріщини може оцінити лише лікар, і лише він може після лікування констатувати загоєння. Ваші суб‘єктивні відчуття, в даному випадку, працюють проти Вас.

Інший варіант, коли людина звертається до лікаря, загоює тріщину (медикаментозно, чи після малоінвазивного втручання), загоєння констатує сам лікар на огляді, але людина не усуває трігерний фактор. І утворюються нові тріщини.